Прокинутись від ніжності твоєї…

Прокинутись від ніжності твоєї…

Від поцілунку, дотику руки…

Зректись себе, точніше «нічиєї»

І прирости душею до щоки.

Дивитись в очі – два твоїх озерця,

Торкатись, пестити твоє чоло.

Припасти… тихо слухати ритм серця…

Відчути, як розходиться тепло…

Як ласка переповнює клітини.

І знати, що немає вороття

В самотність. Зникла часу павутина –

Видніють двері у нове життя.

Терпке вино кохання, як причастя

Прийняти, серденько, із твоїх рук.

Вдягти твій подарунок – сукню щастя,

І повінчатися у церкві злук.