Промінець

Ти увійшов у моє життя, як Божий промінець,

І зрозуміла я - це лиш початок щастя, а не його кінець.

Ти сил ще до життя мені додав,

Бо так як Ти, мене ніхто у світі не кохав.

В мені вже оселилось – сонце, небо й Благодать,

І очі як вуглинки, навіть в темноті горять.

Ти запалив вогонь душевної краси,

І трепет ранку у сльозах ще чистої роси.

Тепер я знаю - Бог дає нам кожному своє зерно,

Його потрібно сіяти, щоб колосилося й плоди приносило воно.

Життя коротке, і у ньому треба жити як струмок,

Щоб встигнути насіяти ще добрих справ і мудрості думок.

***