“Проміння сонячного зсув”

Проміння сонячного зсув

на обрії сповзає

а я у затінку заснув

тарілки що літає

Спекота вклякла на стежках

у золотій пилюці

й про щось загрузнувши в словах

аговкають прибульці

Як за межею вій хитких

вони в цю мляву слушні!

а полудень навколо їх

серпанок тче задушний

Вони в медвяному вогні

скафандри геть скидають

і вже солом’яні брилі

їм голови вкривають

А навкруги

тече бурштин

розплавленого світла

і пахне неба синій дзвін

духмянощами липня

Височини

сріблястий

зміст

листа зелений порух —

усе нанизано на вісь

симетрій кольорових

Дзижчать летючі тарілки

в небесній рівновазі

і линуть світлові роки

віршованих фантазій.