"проміння в зимі охолоджується ще на льоту..."

проміння в зимі охолоджується ще на льоту

ламає на кризі собі ключиці

сльозогінний вітер поколює очі —

сльоза замерзає також ще на льоту

ми вдвох ідемо тримаючись

під’єднані пальцями одне до одного

ми говоримо тихо й уривчасто

наче обходимо чорним ходом білу німотність

ми ще несемо за старою звичкою

нашу тривожну валізку пам’яті

ось з неї рине ота невитравна ніч

схожа на фільтраційний ворожий блокпост

де з підозрою вивертають кишені пам’яті

перевіряють світлини спогадів

просвічують груди інфрачервоним ліхтариком

на наявність серця

ось місяць з тієї ночі

навколо себе димить розсіяним світлом

ніби в нього влучили теж

ось — буклетиком у нагрудній —

медичний порадник при обмороженнях:

кірочку крижану із серця не слід здирати —

нехай сама

25.03.22