Пророк

Ми хитаємось над степом нашого життя

Ми балансуємо над прірвою рівнини

Спокійно споглядаємо шиття

Що є класичним прикладом рутини.

Ми балансуємо над степом вовчого виття,

Виття тих дикарів, що впали між руїни.

Впустили людськість і моральний стан

Забули як вчепили голову в кайдан,

Який відправив їх по дошки для домовини.

А ті хто й далі на повітряних думках

Хитаються над прірвою рівнини

Потрохи доживають свій достойний час

Й хмаринкою злітають в небо, що швидко їх поглине.

Чому комусь дорога в землю, а комусь в небеса?

Чи втримаємо баланс до того, як зійде роса?

А відповіді, як чудесно, не існує.

Бо ж для кого воно всі нісенітниці такі та й пророкує.