Прощай, Побачимось. 3#20

Я кожну ніч проходжу повз твоє вікно,

Хоч і у день ніхто не скаже, що мені не все одно.

Я загубив з тобою щось, і щось знайшов.

Не пам‘ятаю вже коли, і котрий день вже йшов?

Не пам‘ятаю вже навіщо, не лишився тоді тут,

Можливо граю я з собою в гру: пряник і кнут.

І ці слова, викарбовую в голові як мантру:

«Прощай назавжди і побачимось завтра».

Як жити далі не напише ні один статут,

Не наш вибір на шию надівати хомут,

Хоч і без статків, але ми продовжуєм гру,

Після темної ночі - яскраво світить по утру!

Я кожен день біжу від себе, як в кумедному кіно.

І кожен день наздоганяє мене смуток і вино.

Немає місця де би я не міг наламати дров,

Але й це не погано, бо тримаю теплим кров.

Не пам‘ятаю вже навіщо, та й кого воно гребе?

Мені так само як і іншим тут плювати на себе,

Але ці слова, гудять в голові, як бджоли:

«Прощай, до завтра, побачимось ніколи».

Ким бути далі не пояснив інстітут,

Розум не заповнив сердця пустоту,

Хоч і висока ставка - ми продовжуєм гру,

Після темної ночі - яскраво світить по утру!

Як жити далі не напише ні один статут,

Не наш вибір на шию надівати хомут,

Хоч і без статків але ми продовжуєм гру,

Після темної ночі - яскраво світить по утру!