Прощання

Мене не вистачатиме тобі

Не буду поряд відтепер ніколи

І каву знову у легкій журбі

Варитимеш, шукаючи довкола.

Не буде звичного тепла і фраз,

Присутності і дотиків не буде

Я мріяла про той єдиний раз,

Коли душа твоя про мене не забуде.

Не сталось дива і твоє авто

В самотності летить блукає шляхом

І літо промине, та все не то,

Дощами протікаючи під дахом

Того будинку, що несе весь світ

Ті спогади і часточку реалій

Бузок відцвів летить, летить, летить

На пелюстки засмучених конвалій.