Прошу, мовчи.

Прошу, мовчи. Не говори, це зайве,

Усе неначе сказано за нас,

Не слово — погляд, дотик серце займе,

Нехай не зараз, через певний час.

Насолодися миттю, вона – іскра,

Від спалаху в очах залишить слід.

Не розділяй, де мрія, а де дійсне,

Відчуй, що не мине й за сотню літ.

Відчуй отримані від долі знаки,

Їх сприйме серце, а не голова.

Мовчи, промовлене звучить двояко,

Лиш очі скажуть більше ніж слова.

© Олександр Попроцький