Просинь

У просинь неба проситься пташа,

А у покоси вже складають літо,

І тихо осінню скимить душа,

У вирій їй не полетіти слідом

Спекотний серпень ще такий важкий,

Іще не гонить сірі хмари вітер,

Сторінками шепочуться книжки,

Між маковими розсипами літер

Осінній вальс далекий і близький

Уже чекає першого акорду

Листок впаде, прийдуть іще казки,

І переможуть спеку та погорду

Блакитна просинь кличе в далечінь,

Ворожить волошково через обрій,

І сиплеться під ноги тільки рінь,

Маленький пташок ще такий хоробрий