Проснись

Темна ніч, лиш крізь штори на зорі поглянеш,

Заснеш і крізь сни, і крізь мрії летиш,

Прокинешся, з теплої постілі встанеш,

Приляжеш назад, так і вічність проспиш.

Прокинься, відчуй тої реальності подих,

Розплющивши очі в холодний сезон,

Немає у світі приємностей жодних,

Що краще ніж добрий і лагідний сон.

Пройде кілька хвиль і ти знову забудеш,

Хотів розказати, що було уві сні,

Як снилось, що знову дитиною будеш,

І все що на світі дісталось тобі.

Колись коли тіло зведе все від болі,

Коли в оченятах буде темнота,

Коли закінчиться твоя сила волі,

Прокинешся знову у юні літа.

Такий дивний сон мені щойно приснився,

І мамі біжиш розказати про це,

Як щойно заснув і як знову родився,

І знову на щастя забудеш усе.

І наче стирає усе з кожним кроком,

Забув навіть те чому рвався до мами,

Я все памʼятаю і дякую Богу,

За те, що залишився поряд із вами.