Просте життя

Так втомилась від блиску й від фальші,

Від гри, що зветься "бути на виду".

Душа моя відверта, і не далі

Шукає ту спокійну **простоту**.

Втомилась від масок, від гучного сміху,

Від того сяйва, що завжди штучне.

**Я шукаю просте життя, мов тиху втіху,**

Що зцілює і душу, і супутниці.

Хай буде дім без золота й корони,

Але наповнений теплом і змістом.

Хай буде хліб, і будуть у долонях

Сліди роботи, а не порожній простір.

Я хочу бачити реальні, щирі очі,

А не той образ, створений у світлі...

**Я шукаю просте життя, а не примару,**

**Яка ступає гордо на підборах.**

Бо справжня цінність — не у висоті каблука,

А в глибині, у почутті довіри.

Моє майбутнє — затишна рука,

А не розкішний фасад без міри.