Прости мене

Прости мене за чорно-білі сни,

Прости за те, що не виходжу з дому,

За те, що я не мав собі ціни,

Допоки не зустрівся із тобою.

Прости, що можу лиш вигадувать байки́

(роль того трікстера завжди я грав у труппі),

Що щирим я буваю тільки в формі гри –

За лабіринтом слів сидить самотній дурень.

Колись я відплачу усі борги,

Вдихну на повні груди і сміливість

Знайду, щоб врешті стать опорою тобі,

А не зорею – марним символом надії.