Обличчя

Ми зіткані з чиєїсь простоти,

з чиєїсь волі, немов безтурботно,

і від якої важко та спекотно, –

як янголи – які були завжди чисті.

І віддаєшся до кінця – як бог (!)

всьому безглуздому, земному,

і божевільному, і непростому,

не залишаючи своїх тривог.

І час, що забуває вічно нас,

здається, що до всього знов звикаєш,

і кожен день, що в вічність проводжаєш...

і змінюєш обличчя, дух, окрас.