Проте

Ця холодна липнева ніч.

Проте холодно либонь лише мені.

Ні подушці гарячій від сліз,

ні задушливому ліжку,

не так холодно та боязко, як мені.

В думах лише він.

Лише почуття до нього тримають мотузки міцно, щоб не зірватися на крик.

На плач.(!)

На молитву.(!)

Легені, свинцем облившись,

Замикають мій плач.

А морок кришить, як сталь.

Тільки його голос в думках,

Тільки він, таємний вогонь.

І я в кайданах своїх почуттів

Згасаю, згасають й мої «почуті» думки