Протяги часу

Був лицарський сон та минув непорядний,

Був панцир із мушлі і голос ошатний,

Була попередніх історій гомілка -

Кошлата як кішка, тремтлива як бджілка.

Пропали без вістки далеке і доля,

Пробуджені хвилі, солодка сваволя.

Втекли!

Заховались у протяги часу,

Кому тепер битимуть у тулумбаси?

Хто знов їх ловитиме в шкіряних шорах?

Хто знов подарує обійми мінора -

Вінків вільнолюбства ляльок мотузяних,

Міфічних істот чи корогв полум'яних?