Вам мало в світі цьому злості?

Вам мало в світі цьому злості?

Куди не глянь чи сум, чи лють, чи біль.

Наш великий й неосяжний простір,

вже програє цей довговічний бій.

Нас як хвороба поїдає заздрість,

а гордість тягне вниз до самоти.

Нас губить, добровільників, лукавість,

й ненависті гуляють крізь чорти.

Невже не мало? Світе, схаменися!

Хоч трохи дай тепла, зовсім ж не важко.

У відповідь на зло ти посміхнися.

І бідам всім від того стане страшно.

Якщо весь день твій хмарами закритий

і сонце навіть не дає й проміння.

Зумій його й без цього полюбити,

бо лиш з усмішкою знайде тебе везіння.

І якщо дощ раптово із-за хмар нагряне

та й парасолька буде як на зло не поруч.

Відкинь подалі всі думки погані,

створи сонячний день в собі, власноруч.

Лиш трохи подаруй комусь проміння

від серця свого крапельку тепла.

Не закривай його ти хмарами світіння.

І обійде тебе можливо сум й біда.

О, світе, досить, треба зло забути..

Давай же трохи станемо добріше!

Насіння світле сіємо ж в майбутнє,

хай будуть далі люди щасливіші!

Лиш кожен по промінню - і засяє

найбільше та найкрасивіше сонце.

Хай слід всіх війн та кривд у нім зникає

і станемо ми миру охоронці.

Бо темінь нам ніколи не поможе

і кров за кров - ніколи не скінчиться.

Спинити все насправді разом зможем

коли промінню ми дамо крізь дощ світиться.