Прозріння

Для когось це приходить швидко,

Прозріння б'є, як куля в лоб.

Комусь потрібен час та їжа,

Точніш її відсутність щоб.

Хтось плаче гіркими сльозами,

Гаряча кінчилась вода.

А хтось вже другий рік без світла,

Така "братерська" доброта.

Той плаче, що звільнять з роботи,

Чим буде за кредит платить?

А в неї вже чотири роки

Дитинка не сидить, мовчить.

І звісно, в кожного є правда,

Свій біль глухий, свій тяжкий хрест...

Та інших зовсім не цікавить,

Який людина править тест.

Про що мовчать її "фейсбуки",

Що означає крик в очах?

Реальність простягає руки,

Наче голодний, хижий птах.

В її обіймах прокидався

Від летаргічних теплих снів,

І той, що "Мідас" називався,

І та, що мала королів.

Тут комунізм - нарешті рівні:

Біда та біль збивають пил.

Хворіє сонце - плачуть півні,

Що день приніс нам? Онко, Віл?

Чому щоб бачити людину,

Треба застрягти в крижі зла?

Сліпий намалював картину:

Безмовна віддає слова,

Безплідна молоком годує,

Той, що без ніг, танцює джаз,

Та, що не чує, налаштує

Концерт для тих, хто в перший раз...

І ти побачиш серця ритми,

Почуєш тоніку надій,

Відчуєш шкірой - глибше бритви

Розріже меч безплідних дій.

Коли безсилі "сильні світу",

А гроші, то лише ліхтар,

Що трохи світить та не гріє,

Й точно вже не Божий дар.

Коли знайомства, наче порох,

Розносить вітер по кутах,

І вже чекає жертву Молох,

І всім завідує тут страх.

Воно приходить... і рятує

Якщо не заперто дверей.

На ім'я кличуть, і не всує,

Того, Хто помер за людей.

І не стидаються просити,

Бо не закрити вже очей -

Біль нас навчає дорожити

Спокійним сном своїх дітей.

06.01.21 Львів