Птах сидить на гілці

Сидить птах на

гілці, на дереві,

що розгалужується від

його ніг, притискає

кольорову голову до

ока, великого й прозорого,

як вікно, розсуває

пір’я, немов важкі

портьєри, чує, як

від хвилювання б’ється у

грудях серце.

На другім боці лежить

світ, поділений на дерева,

траву, каміння, дії

з’являються між і

перед ними, як діти,

перебігають з місця

на місце, ховаються, немов

справді вірять, що

їх не видно.