Птахом

Надішліть мої сни лелеками

ген за обрій, за небокрай,

де любов заливає глеками

росянистий карпатський плай,

щоб слова оселились птицями-

емігрантами в далині

і відда́ли тепла сторицею

тим, хто дав колись крил мені.

Мої мрії покрийте саваном

шовкопрядів Небесної Брами -

хай наосліп ідуть по гаванях,

напинаючи туго вітрами

не мої вже вітрила - інших,

хто залишиться тут по мені...

я ж піду, мов свіча згорівши,

тихо так, як колись пломенів.

Хай вітра́ми душа несеться,

як закоханий вперше школяр

і вогнем мого смертного герцю

відігріє Холодний Яр,

залоскоче липневим леготом

медоноси гірських полонин...

...невагомо...

...спокійно...

...і...

...легко так...

/...затихає навік часоплин.../