Пульс минулого

Спогади – примари з глибин,

Тіні, що шепчуть у мить нічну.

Спогади – вогонь серед стін,

Спопеляють і будять тишу глуху.

Спогади ходять босими стежками,

Знають усі мої таємні шляхи.

Скриплять дверима, мов старі брáми,

Загублені, теплі, гіркі.

Спогади падають, як листя, в душі,

Спогади падають – не тануть.

Відлунням пульсує їх тиша в глуші,

Спогади болять – серце ранять.