Пуп’янок

Звивається сузір’їв огудиння

перетинаючи Чумацький Шлях

і пуп’янок з рипучого каміння

гойдаючись на зоряних вітрах

здіймається кудись Протуберанці

кружляють як вогненні упирі

та надсилає він вночі і вранці

биття сердець ледь чутні позивні

і в неродючій тиші заплетає

стеблом орбіти відстані круті

бо він з насіння достеменно знає

що у природі мертвого немає

що всесвіт виникнув лише тоді

коли його щось всесвітом назвало

радіохвилі зливши в голоси

та й щоб живе в живому не блукало

з’єднало в мову простори й часи

Політ планет — людини достигання

і ця найважливіша з таємниць

ховається десь у нашаруванні

міжгалактичних чорних блискавиць

бо знає що за нею у гонитві

зірвати схоче невблаганна ніч

той пуп’янок що квіткою розквітне

із приймочками

піднятих

облич.