Пущі

Відвів воли попів наймит,

Оком не стикає…

Лежить, бідний коло груби…

Все за них гадає…

А піп лежить з попадею

Та собі жартує.

То за цицьку помацає,

То і поцілує…

Далі бере сорочину,

Вгору задирає…

Кладе руку нижче пупа,

Вовну розгортає…

Розгортає густу вовну…

“Ото, — каже, — гущі!..

Ото ліса несходимі!..

Та темнії пуші!..”

“Ой, панотче, — крикнув наймит, —

Милосердя майте!..

Чи нема там волів наших —

В пущах пошукайте!..”