пуста

пуста

пустіша од галактик

більше жодних слів і жодних практик

не полишати б межі

стежу

за тобою зі своєї вежі

а вже за мною стежать рамки

буденні вечори й світанки

буденна правда

буденний сон

і я буденна в буднях тиха

скільки завади

стільки ж вікон

молюсь і саме же приношу лихо

молюсь

а молитва лиш творить оту

що вкотре підкреслить мою пустоту

зазіхаю на себе

зазіхаю на час

напевно не час ще

напевно не час