Пустота

"Уяви, як ти падаєш.

І що ти відчуваєш?

Радість? Біль? Не хотілося б це знати,

Бо мені не треба уявляти.

Уяви кошмар нічний,

Прокинувшись з якого, ти блідий

Починаєш про нього забувати.

А мені не треба уявляти.

Не можу я прокинутись, як інші,

Адже не сплю. А з цього їм що?

Немає людям не знайомим діла.

Близькі також не дізнаються...". Зомліла

Фарба на папері, написана тревожною рукою.

Не дають покою слова, начертані з такою

Злобой, не людською.

До стелі дріт прикутий.

Замість тебе інший має бути.

Зрозуміло, що ти відчуваєш,

Бо тепер я це переживаю.