«Рад би я, весно, в весельшії нути»

Рад би я, весно, в весельшії нути

Радісним співом вітати тебе,

В твоїй красі ненаглядній втонути,

Злятись з тобою, забути себе.

Рад би я яструбом плавать в блакиті,

Травкою ніжною п’ятись з землі,

Хвилею бурхать о скали розбиті,

Мушкою гратись в вечірнім теплі,

Вмерти, з життя розплистися на волю,

В рідній землиці спочити від сліз,

Щоб не чуть в серці пекучого болю,

Людської муки не бачити скрізь!

1881