Радію я неначе на весіллі

Радію я неначе на весіллі,

Коли почую в час тривог і скрут:

Живуть у світі українські сім'ї

І рідну мову свято бережуть.

Хоч де б жили: в Америці, в Китаї,

В Австралії - збираються гуртом

І діточок вкраїнської навчають,

Пісень співають, тужать за Дніпром.

Коли ж я чую тут, у ріднім краї,

Як зневажають мову паничі,

Така образа душу обіймає -

Хоч стій, хоч падай, плач або кричи!

Людей в народ єднає тільки мова!

Бо в ній душа, а не самі слова.

Все в світі починається зі слова.

Є мова - значить нація жива!

Безмовність багатьох невипадкова.

То мудрі жести владної руки.

Століттями робилось все для того,

Щоб ми забули мову навіки.

Тому, зрусифікований мій брате,

Прекрасна мова пращурів твоїх!

Така барвиста, ніжна і багата,

Що просто гріх не вивчити її!