Radius solis hiemalis

Обличчя безсонні не кращі затемнень,

Зефіри цукровіють на аксельбантах,

Бравури сховались в далеких дібровах

В надії спочити в сумнівних талантах.

Camarades серед лісу в кожухах з ідилій

Не гірші ніж інші часу передбачень,

Вирує делірій, як вітер, як вирій ,

Палає, мов очі ворожки незрячі.

Вітання й тобі несвідома потреба

На м’ячик подібна в ногах незнайомця,

Що ніби в останнє для синього неба

Промінчика просить в зимового сонця