Рай каяття

То рай-безмежного каяття

І дім, в якому немає місця..

В котрому люди, не бачивши щасливого життя,

Тепер не знають, що готувати і з чого їсти..

В лісах, де сховані майбутні, нездійсненні мрії.

Із сумом, вірою та без надії

Ідуть на зустріч смерті ті прокляття,

Котрі чинили в душах лиш безладдя..

І вороття немає, лиш уми,

Що правдою-неправдою сповиті

Вночі приходять в ваші сни,

Щоб про розлуку серця, розуму та сили сповістити.

Та лиш під спів півнів прольються сльози

Братів, синів і матерів.

Їхнє життя не мужності й відваги просить, а лиш спасіння від щоденних війн і проклятих вітрів.