РАЙ ПІД НОГАМИ

Проглядаю світ крізь тонку вуаль брехні,

Де марні тіні схиляються до ікон німих.

Де святі отці з пальцями в золоті й жиру

Продають спасіння на базарі, як товар гнилий.

Ви кажете - гріх! Я плюю на ваше слово.

Ви шепочете - пекло! Я чую лиш сміх.

Ваші молитви -потріскані платівки на повторі,

Що тануть у смороді й димі фабричних стріх.

Я вигнанець. Єретик. Собака без дому.

Мої очі вигоріли від сонця порожніх істин.

Бачу сакральність у зламаній ляльці дитячій,

І в розбитій пляшці, що блищить, як діамант у смітті.

Короткі дні. Електрика збоїть тьмою.

Хтось знову помер від болю, не маючи грошей на іншу долю.

А ви все про рай базарите, про вічне життя опісля,

Коли можна відчути безсмертя в дотику коханої навіки.

Не треба мені ваших золотих райських воріт!

Не треба арфи, крил і німба святого лайна!

Ця земля - із сажею, кров'ю, спермою й потом -

Кричить правдою гучніше, ніж фальшива небесна труба.

ПОДИВІТЬСЯ! Зорі ридають і кровоточать!

ТОРКНІТЬСЯ! Трава тремтить від екстазу життя!

Мікроскопічні війни на кожному листку,

Народження і смерть - у кожній митті буття.

Я знайшов рай у тріщинах міського асфальту,

Де проростає квітка, ламаючи бетонний саван.

Ваше небо - мрія без відплати, порожня обіцянка,

А моя земля - вічно жива, пульсуючий талан.

Мій храм - це горло міста, зґвалтоване дощем,

Коли світ повстає із туману, мов із праху.

Моя молитва - це стогін коханців вночі,

Коли тіла зливаються, гоячи душевну рану.

Коротко. Різко.

Життя б'є, мов струм.

Не встигнеш підвестись -

І знову падіння. Шум.

Єретик? НЕХАЙ! Я вирізав це слово на грудях!

Справжній гріх - не помічати, як кров'ю тече життя.

Наша земля прекрасніша за будь-який рай -

Брудна, смертельна, жорстока й свята!

І коли шкіра моя відпаде від кісток моїх,

Стану тим, чим завжди був - частиною всього.

Не бійтесь смерті, бійтесь не жити -

Рай під ногами, а боги ж давно мертві в нас самих.