РАННЯ ВЕСНА

Ще ночами підмерзає та холодний вітер дме,

Й латки снігу крижаного ще маячать де-не-де.

Все застигло перед стартом довгожданої Весни,

Бо ще вітер теліпає шлейф холодної Зими!

Й час, неначе, зупинився й вкрився пеленою,

І ніяк не розминеться Весна із Зимою!

Весна рання ще дрімає в непорочній наготі,

Стугонить в висках надія у Весни передчутті.

Яка ж чиста та прозора її скромна простота!

Мов незаймана дівиця в цитаделі у Христа!

Скоро вже роса прозора, змиє сон з її лиця,

І оновляться ізнову людські душі та серця!

А коли зоря ранкова предвістить новітній день,

І тоненький промінь сонця Землю доторкне, лишень,

Божий світ помолодіє, блиснуть іскорки в струмках,

Й перша пташка заспіває у густих чагарниках.

Й по судинах гілочковим потече весняна кров,

Вже останню мить дрімає нерозмитнена Любов!