Ранок 24

By Анастасія Дейнека

Written 2022-04-14

Нам стало звично чути кожен день про закатованих , поранених і вбитих

Тепер єдина мрія в нас лиш тільки мир

Не мерседес , не вілла , не Мальдіви

Всі цінності змінились в одну мить

Це відбулося в лютому під ранок…

Проснулися ми у новому житті , реальності яку ми не чекали

Ще й досі чути вибухи гучні

Сирени кожен день в містах лунають

Ми не забудем ночі ті страшні

Крики дітей і гіркі сльози мами

Новини стали гірші за жахи

Реальність зараз як в страшному фільмі

І ми не вірили що звірства нелюдські

Бувають в двадцять першому столітті

Такого точно не чекав ніхто

Ми просто мріяли , жили , любили

Ходили в школу, на роботу ,в дитсадок

Та ця війна зламала наші мрії

І діти виросли не за роки , за дні

А їм би бавитись і вірити у казку

Та ви , жорсткі істоти бездуші лишили їх любові й ласки

Ви вбили маму на очах в дітей як після цього можете ви жити?!?

Назавжди ви нам кляті вороги

Вас треба нищити й ні граму не жаліти

І я ніяк не можу зрозуміти

Як ви нам кажете що ми брати?!??

Коли ви грабити прийшли й цинічно вбити

Ви замарали рукі у крові

Ваш прапор вже , як символ геноциду

Ви поховали честь у цій землі ,в якій ми вбитих вами хоронили

Ніколи і ніхто вам не простить ,ви знищити до тла усе хотіли

Для вас не буде місця на землі , єдиний ваший вихід то могила!!!