Ранок

Слухай, там холодно, за межею тепла

На кордоні кімнати та ліжка

Там хмари формуються в нетрях нутра

І шкіра застигла як свічка

Лишайся, серед безмовності мов

Де кожен порух — трактатом

Де сон виринає знову і знов

А холод страшніший за ката

Покинь, лишайся і заринай

У царство подушок і коців

Зимової ночі тонка тятива

Сплутує руки та очі

Минається час як стрункість постав

Збігає хвилями кава

Здається, хтось щойно проспав

В обіймах теплого рана