Реалії війни

Реалії війни

Вибухи. Сирени. Новини. Страх.

Стандартний пакет, цілісний прах.

І ми живемО з цим вже декілька днів –

Один йде за рік, що до гіршого вів.

П'ята ранку. Я сплю, ще нічого не знаю,

А там вже війна підходить до краю;

Війна, що позбавила радості тіло:

Я тепер лИше маску наліплюю вміло.

Смерть. Вона зАвжди з нами блукає.

Вишукує жертву і тихо чекає.

Та зараз їй навіть не треба ховатись:

Серпом всіх змета, щойно стане смеркатись.

І дУші летять мляво й знехотя в небо.

Кожна гІдна освітить нам шлях за потреби.

Я вірю – померли вони не дарма:

Нас звільнили від того дурного ярма.

Та гОрю матусі це все не зарадить.

Бабусі й сестрі змиритись порадять.

Дружині з донькою дадуть лише гроші.

Як відкуп, як "вибач", як полегшення ноші.

Та війна не щадить. Вона всіх забирає.

Всіх, хто здатись готовий; сили волі немає.

Але ми не з таких. Будем вічно боротись.

«Борітесь – поборете!». Тож будем боротись.

05.03.22

Марта Піддубна