Ред‘ярд Кіплінг Коли

Чи держиш голову, коли білЯ тебЕ

Її втрачають, ще й корять тебЕ,

Чи в себе віриш - нехтують тебЕ,

Знаходиш сенс у поганій ганьбе,

Чи ждати можеш, не нудясь чеканням,

Коли всі брешуть, не творИш брехні,

А на злобу злобой не даш дані,

Не зазнававсь, мудрО не гомонів;

Чи міцно спиш, не вірячі у сни всі;

А думаючи, думці ти не раб.

Легко прийняв Тріумф і Катастрофи,

Однаково оценів іх масштаб;

Чи ти про себе правді щиро віриш -

Шахраї дурнів часто так ловлЯть;

Або знайшовши ваду в своїм твірі,

Міг зношеним знаряддям поладнать:

Чи ти, затиснув виграш весь у жменю,

Ризикнеш все знов поставити на кін,

А втратив все аж до останей пені,

Спочатку починаєш навздогін.

Чи ти примусив серце, нерви, інше

Служити поза втрачені коштИ;

І так тріматись, як не дивно, ліпше,

Скорившись наказу від Волі «мусиш ти!»

Чи ти мовляеш натовпу байдуже,

А з королем застався гідним ти;

Не ображаєшся на ворогів, на друзів,

Всі розраховують на тебе навпаки.

Чи ти цю невблаганную хвилину

Пробігти зміг за шістьдесят секунд,

Твоя уся земля вже неодмінно

І дійсно ти людина справжня тут.