Реформи мови не бажаю, брате

Вже двісті років мають хист, наснагу

Зробити мову, начебто... Облиш,

Світ "штрикалок" від цього має гріш,

Втрачаючи Вселенську рівновагу.

В історії засалені скрижалі

Бандеру втиснути, поруч Христа,

Можливо, та Шевченко літ до ста

Вже малював, "своє", пером із сталі. 

Шекспіри нації в злиденних шорах

Ведуть дискусії про "ггалки" зміст,

Проте слова втрачають силу, хист,

Коли слимак засів у школах - норах.

Дай Боже, звичку кинути свою,

Навчати мові знову й так, "як треба",

Чи "дзиголіт", чи бабка., з шалу неба

Несуть красу, не злидні у "раю".