Реінкарнація

Багато шляхів мандрувала душа споконвічна:

Життя одягала й знімала, неначе вбрання.

Мої тілеса, що змінила душа за сторіччя

Змогли усвідомити тільки єдине знання:

Що кокон метеликом так і не став завчасу, –

Заточена я у старих і заношених латах.

Вогонь, що палає і будить іскрою зі сну

Стихає і гасне поривом бажань заповзятих.

Личини мої, ніби маски, цупкі, несвідомі

І ролі, що в черзі на кастинг, віками стоять, –

То тисячі образів в кожній прожитій персоні

Благають, змагаються, вороном диким кричать.