релігія

У каплиці світанок тріпоче,

На колінах молитва шепоче.

Свічка тремтить, наче серце в пітьмі,

"Боже, навіщо залишив мене?"

Руки до неба з надією линуть,

В очах — океани, що слізьми сплинуть.

Камінь мовчить, і ікона сумна,

"Де Ти, мій Боже, де віра жива?"

Скільки ночей я ламався у слові,

Шукав порятунку в священній любові.

Та в тиші — ні звуку, ні тепла, ні сна,

Лише самота, мов розірвана струна.

Проте кожен світанок — новий оберіг,

Хоч серце й розбите, а дух ще не зник.

І хоч не знайду я відповіді й завтра,

Молитва триває, бо віра — це правда.

я так  гадаю, напевно це правда...