На околицях твоїх думок..

На околицях твоїх думок давно вже не ростуть квіти.

Дилеми старих сторінок шукають будь-який вихід.

За спину усі тікають слова та й немає з ким говорити.

І зустрітися з кимось вже не шукаєш ти привід.

Наче привидом поруч ходить амбіція жити.

Проте щось тримає, якщо ж не здійняв білий прапор.

Попри струс долі серце змогло полюбити.

Хоч ти і думав, що більше до цього не здатен.

Рани болять.. Та в очах її ти віднаходиш вакцину.

Яка наврядчи їх знищить, проте хоч втамує той біль.

І перед нею весь світ твій стає лиш чимось вторинним.

А надія ховаться між крил нафарбованих вій.

Можливо вона, та з ким треба тобі говорити,

можливо вона, та з-за спини хто зловить слова.

Можливо на околицях твоїх думок вона знову висадить квіти.

І нарешті стане на місце збита колись голова.