Ревнуй до всього що бачиш

Ревнуй мене до всього, що світ бачить,

До сонця, що грає в твоїх очах,

До міста, де вулиці шепочуть моє ім’я,

До аноніма з Магалянської громади, що сміється десь в тіні.

Ревнуй мене до всіх запахів кави і до вечорів,

До книжок, що пахнуть старими мріями,

До людей, що навіть не знають, що я існую,

До дрібниць, що складають моє «тут і зараз».

Бо якщо ревнувати — то по повній,

До всього живого і нічого, що не живе,

І хай навіть світ з мене сміється,

Ти ревнуй — бо я твоя маленька буря в спокої.