Ревную (222)

Я ревную тебе жахливо,

я від гніву згораю і плавлюсь.

Обіймаю тебе так хтиво,

а на відстані вже розсипаюсь.

І від того, що сам хвилююсь,

моя лють прогресує, мов рак.

На порозі лише намалююсь,

під тобою не я: чужак.

Ти не кажеш куди і на скільки,

а в словах твоїх правда не пахне.

Я хворію тобою і тільки,

але мрія на тебе все чахне.

Може все це брехня і загони,

у розбитій моїй голові.

Та лише кортизолу колони,

зігрівають мене у крові.