Річ

Я хтів щоб не розуміли люди

щоб з мене завше сміялись

щоб замість привітання бачив тільки

простягнуто-презирливий палець

всі вони такі малі їх так багато

я сам

про них думаєш

думки заполонили

сплелись почування

і їх так багато

я сам

тому веселий

журний

очі мої багато бачать

крові нерви всі

дотикаюсь до речей тайну чую

прочуваю дихання

дихає кожна річ

я сам

хтів щоб не розуміли люди

щоб з мене сміялись

щоб не казали що я сфінкс

щоб був такий немудрий як вони всі

їх так багато

я сам.

7. V. 1914. Київ