РІДНЕНЬКА

Я знаю ти втомилася, рідненька.

Та змушена просити- потерпи.

Всі твої рани, залікуєм по маленьку,

Ти лиш тримайся і не підведи.

Я знаю, ти так натерпілась!

Багато болю вже пережила.

Та знай, для мене ти єдина!

В я якім би краї не була.

Ти молода ще,

Але дуже мудра й сильна.

Не кожен зможе винести цей хрест.

Поглянь, яких дітей зростила,

Вони за тебе линуть до небес.

Ми в горі разом, ми єдині,

Коли ховаємо твоїх синів.

Вони сміливо землю боронили,

Аж поки не настав сумний кінець…

І в радості ми разом, розумієш!

Діти з’являлись в укритті.

Вони кричали, сльози лились.

Від щастя. Що вони змогли!

Вони родились, щоб життя прожити,

І прославлятимуть тебе!

Ти тільки дай нам їх зростити,

Й не дай згубити ти себе.

Я розумію все, рідненька!

Я знаю - це ще не кінець.

Та обіцяй не встати на коліна,

Щоб не звести все нанівець.

Ми боремось як можем, розумієш!

Хтось в полі, хтось в окопі,

Штабі, школі.

Хтось щось везе, хтось голосно кричить.

Та всі ми боремось за волю.

Щоб далі вільно у свободі жить.

Тримайся, Нене!

Перемога скоро!

Хай згине супостат страшний.

Скоро запахне цвітом,

Хлібом в полі,

Й літак над містом пролетить.

Закінчаться усі тривоги,

Й ракета в космос полетить.

Не буде більше вибухів і крові,

Й настане Перемоги мить!