Рідні стежки (134)

І ніби місця усі рідні,

і ніби там люди свої.

Але на емоції бідні,

і навколо ліси не мої.

Знайомі обличчя і друзі,

незнайомці й старі вороги.

І та давня любов у блюзі,

і печені давно пироги.

Не здається усе воно рідним,

і у людях вудчутно підступ.

Ніби щось не існує гідним,

ніби все - театральний виступ.

Це дурня, і безглузді думи,

все змінилось, змінився і я.

Ніби знищено моральні тюрми,

ця доріжка тепер не моя..