РІДНИМИ СТЕЖКАМИ

РІДНИМИ СТЕЖКАМИ

Рідними стежками вже не йду до мами,

Рідними стежками не йду до батьків,

Та туди вертаю защораз думками,

Там, де за́вжди линув в рідній хаті спів.

Там нема вже мами і нема вже тата,

Вже пуста світлиця і батьків нема,

Залишилась рідна, хоч старенька, хата,

Звідки в світ широкий я колись пішла.

Знову повернутись в ті часи хотіла,

Знову повернутись в ту прекрасну мить,

Де за стіл з батьками я би знову сіла,

І про все із ними щоб поговорить.

Хоч роки минають – пам’ять не згасає,

Спогади спливають так, немов човни,

Кожну мить прожиту, як альбом гортаю,

Та й повиростали вже давно сини.

Хата- намистина в квітах потопає,

Та у ній нікого вже давно нема,

Та й ніхто давно вже нас не зустрічає,

Назавжди простились з нами усіма.

Стрічечки-стежини в’ються біля хати,

І росте калина далі край воріт,

Нас не виглядають ні тато, ні мати,

Бо давно пішли вже рідні в інший світ.

18.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025

ID: 1051693