Рік

Я у дивному краю.

Не знайоме це місце.

Лишень учора був вдома,

А сьогодні як птиця —

Полетів у незнані,

У далекі місцини.

Тут все по новому,

Тут мені дуже тісно.

Але рік цей насправді,

Починався нормально.

Тоді я гадав,

Що свідомість — то кара.

Але можливо не думав,

Хоча жив я подібно.

Зараз все я змінив,

Та не каюсь в прожитім.

Все ж, цей рік мою долю,

Перемінив до кінця,

Я гадаю, що в думах,

Зрозумів я творця.

Тепер власну долю,

По вітру не пускаю.

Вже забув ким я був,

Головне — ким я стану.

Лиш тепер мої думи,

Надією вкрились,

Про мій Січослав,

Про мир в Україні.

Про смерть осоружних,

Бридких, — не потужних.

Про волю, та в решті забуту,

Синьо-жовту недолю