РІК МИНУВ, ТА БІЛЬ ЗОСТАВСЯ

Звільнили Бучу та Ірпінь,

Вже рік минув, як це відбулось.

А скільки крові і терпінь...

Вже рік минув, та не забулось.

Катівень скільки і смертей,

Могили братські, руйнування,

Дівчат зґвалтованих й дітей,

У муках із життям прощання.

Нестерпні муки від катів,

І вижити не всім вдалося,

Відтятих ворогом голів...

А скільки зникло й не знайшлося...

Мороз, мурахи, стине кров

Від того, що орда вчинила.

Ще час розплати не прийшов

Й земля потвор ще не накрила.

Що пережили люди ті,

Які ховались у підвалах?

Це все не буде в забутті...

Руйнація, усе в завалах.

Вже рік минув, та біль не вщух,

Воно болить, бо це трагічно,

Смердить й по нині вражий дух,

Це в пам'яті тепер навічно.

31.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

ID: 978765