рік.

Прокинулась без думки про кінець,

Ще геть наївна і з жагою до життя,

Відкривши очі, бачиш - увірвався тут терпець,

Собаці лютому, що тягне всіх у небуття.

Той ранок став початком всіх жахів,

Важкого шляху по кривавих узбережжях,

Де кожен кличе неіснуючих богів,

І постить щосекунди ворнінг у мережі.

Нічний кошмар перетворився в будні,

Чоловіки й жінки вмирають за свободу,

"Ще два - три тижні" у дірявім судні,

Й колись насправді нам не буде переводу.