Ріка

Не важливо коли скажуть, що ти ріка,

І що в тебе вдивляються перехожі,

Що кинутий камінь сягає дна,

А слова не лягають на дно – ніколи.

Що безліч відбитих в тобі слідів,

Що сонце хлюпоче упавши на хвилі

Що сіткою зв’язаних голосів

Виловлюєш те, що спіймати безсилий

Той хто заходив у неї двічі.

Той хто заходить у неї вдруге

Він заглядає в холодні вічі

Вдруге цілує, але не любить.

Він шепоче за вітром, що ти ріка

Повноводна між двох берегів і невпинна

І падають долу його слова

Важкими ставши немов каміння.

22.01.2023