Рима

До рими байдуже мені —

Ні, не вона хвилює вічно.

Хвилює дух, що у вогні

Живе могутньо, вулканічне.

Він сам не відає, чому

Прийшов сюди. де стогнуть люди, —

Де у пекельному диму

Його на хрест пошлють Іуди.

Той пломінь щирий не шукай

В брошурі чи газетній гранці —

Знаходити його звикай

У сонячнім протуберанці.

Якщо пробився вільний дух

Розковано, могутньо, зримо,

То навіть вишуканий слух

Не стане вимагати рими.

Ні, не до віршів поспіша —

Вогню шукає молодь чиста…

Мовчи, коли мовчить душа.

А рима —

Справа особиста.