Ритуал

By Андієвська Емма

Вода  сама  —  і  лябіринт,  й  арбітр,

Який  —  світи  —  з  долонь,  як  помідори.

Свідомість  —  раптом  —  велетенські  діри

Від  чисел,  —  відлік  звільнення  з  лабет.

Клейноди  влади,  —  тлінний  атрибут,

На  центри  сили,  —  джгут  з  ковтків  мадери.

Єдина  ціль  для  торсів  із  байдарок  —

Летючість,  —  і  ні  суму,  ні  турбот,

Хоч  вогник,  —  пипка,  що  буття  й  загибель,

Котру  —  у  пітьмі  —  нетямущі  губи,  —

Все  недовтілене,  ливке  і  невиразне  —

В  кулясту  блискавку,  —  лиш  весла  грізно.

Ще  мить  —  й  навпіл  —  завісу  —  заводій,  —

Із  купелі  —  оновлена  вода.